Редактирование: До небайдужих (Відкритий лист)

Доступен перевод на русский язык: [[К неравнодушным (открытое письмо)]]

== Для небайдужих до долі вальдорфської педагогіки. Відкритий лист ==

Імпульсом до написання цього листа стала стурбованість через події, що тепер мають місце в середовищі вальдорфської педагогіки в Україні. Трагедія в тому, що батьки, знайшовши вальдорфську школу, зупиняються в роздумах, чи варто віддавати свою дитину саме в «таку» школу. На запитання: «Хто ж буде вчителем?», вони отримують відповідь: «Яка різниця? Ви потрапили в систему». Віддавши все ж таки дитину до вальдорфської, згодом забирають її і переводять до звичайної школи. Важливо зазначити, що працювати вчителями йдуть люди, які не мають ні ґрунтовної вальдорфської, ні педагогічної освіти, ні досвіду роботи в навчальному закладі. Поширюються і примножуються суперечливі міфи про педагогічну систему «Вальдорфська школа». Наслідки видаються за причини, а самі причини заперечуються і забороняються.

Прагнення пролити світло на нездорові процеси, і, зберігаючи ті надбання, які є, дати нові імпульси розвитку вальдорфській освіті в Україні – такою є мета листа, запропонованого Вашій увазі. 

Уявіть собі живе дерево. Ми бачимо стовбур, гілки, листочки. Все це є наслідками очевидних процесів – дії сонця і повітря, а також неочевидних процесів, прихованих, тих, що відбуваються в землі. Ми не бачимо коріння, але знаємо, що воно живе за своїми законами і дає дереву все необхідне для життя. Коріння – це одна з причин росту й життя дерева. Це езотеричне, приховане знання. Воно є доповненням екзотеричного, тобто, відкритого нашим органам чуття. Для того, щоб осягнути приховане, таємне, ми, будь-якої миті можемо взяти до своїх рук лопату, обережно відгорнути землю і побачити те, що є прихованим від нас. І відкрити таємне. 

Жодній людині зі здоровим глуздом не спаде на думку, пересаджуючи дерево, спиляти його і залишити коріння в землі. Дерево «вальдорфська педагогіка» має своє коріння – антропософію – унікальне вчення про Людину австрійського мислителя і педагога Рудольфа Штайнера.

Необхідно пояснити, що антропософія передбачає існування двох світів – чуттєвого або фізичного, дійсного для сучасної людини та духовного, незалежного від чуттєвого, фізичного світу й одночасно тісно пов’язаного зі світом природи та історії. Духовний світ є такою ж природньою реальністю, як і той світ, що ми сприймаємо чуттєво. Антропософія, як духовна наука, доповнює і розширює дані звичайної науки духовними дослідженнями. Пояснити, зрозуміти або дослідити щось – це значить пов’язати дані, що є доступними чуттєвому дослідженню, з фактами, здобутими під час духовного дослідження. Важливо, що цей зв’язок має бути встановлений через спостереження і духовний пошук, а не шляхом тільки розумової діяльності. Антропософія є філософською основою пізнання світу і людини.

Загальновідомо, що класична вальдорфська педагогіка характеризується тим, що її основою є антропософія, чим забезпечується відповідний рівень її строгості та достовірності, наближений до того, який має математика у природничих науках. Таким чином, приголомшлива глибина підходів і наукової обґрунтованості – ось ключові цінності вальдорфської педагогіки.

Зважаючи на це, мене, як науковця, дивує теза діючих вчителів вальдорфської школи про те, що «Вивчення антропософії нам не потрібне, це – езотерика». Одразу виникає думка про справжність, істинність вальдорфської педагогіки. Адже такими висловлюваннями і небажанням підрізується коріння дерева. До певного часу ці процеси є неочевидними. Але згодом дерево гине. Очевидним же є те, що школа отримує фінансову допомогу (з різних джерел) і зовнішній супровід. Але духовне наповнення вихолощується – непомітно, поступово, відриваючи педагогічну практику від її коренів. Будь-яке явище культури, науки, відірване від свого коріння не тільки припиняє свій творчий розвиток, а й вироджується у щось зовсім інше, іноді у свою протилежність. Це вже буде, скажімо так, генетично модифікована версія.

== Постановка питання. ==

Як це не сумно, але всі факти свідчать про те, що саме таку генетично модифіковану версію під виглядом безцінної педагогічної інновації поширює в Україні так звана Міжнародна асоціація вальдорфської педагогіки в Центральній та Східній Європі та країнах далі на схід (Іnternationale Аssoziation für Waldorfpädagogik in Mittel- und Osteuropa und weiter östlichen Ländern e.V. (далі – IAО)), що претендує на роль монопольного і єдино гідного, на їхню думку, інтерпретатора творчої спадщини Р. Штайнера.

Усвідомлюючи відповідальність такої заяви, скажу, що люди, які були біля витоків вальдорфської педагогіки в Україні майже тридцять років тому, засновники початкових вальдорфських ініціатив, прекрасно знають і пам'ятають справжній дух і букву вальдорфської педагогіки. Ті, хто приєднався до вальдорфського руху останнім часом, вже не мають можливості відрізнити пропонований варіант, що пропагується зараз, від оригіналу.

Але про це далі. Повернемося до розгляду діяльності ІАО в Україні. Протягом останніх 15 років вона не тільки не сприяє створенню нових ініціатив, а цілеспрямовано їм перешкоджає. У країнах, де виникає централізована організація, що узурпує за собою право привласнювати ім'я «Вальдорф», існує штучно обмежена кількість вальдорфських садочків і шкіл. Там, де надмірна монопольна формалізація не прижилась, відбувається вільний розвиток вальдорфських ініціатив. Зокрема, свого часу вальдорфські педагоги в Ізраїлі вирішили не створювати єдиний центр координації діяльності вальдорфських закладів освіти. Сьогодні у цій маленькій країні діє понад 200 дитячих садочків та більше 20 шкіл. Це один із прикладів, що спростовує догму, згідно якої, без «потужної допомоги» від ІАО нічого створити неможливо. Все відбувається навпаки: якщо носії ініціатив орієнтуються виключно на коло вільних «Я», спроможних до самовизначення, тоді діє заповіданий принцип: де двоє або троє зібралися в ім'я Моє... І тоді надходження всієї необхідної допомоги регулюється Духовним світом.

Зрозуміло, що наявність догм завжди перетворює організацію в секту. Це найбільша проблема вальдорфського руху в Україні. Під час вступної кампанії в Національний педагогічний університет ім. М.П. Драгоманова, чимало абітурієнтів відмовлялися вступати на спеціалізацію «Вальдорфський вчитель». Основна причина відмови: «Вальдорф – це секта». «Що за нісенітниця?» – наївно дивувались ми, – «Що може бути більш вільним, ніж Вальдорф, таким, що звільняє свідомість і веде до розкриття індивідуальності?». Але, як відомо, немає диму без вогню: некритичне ставлення до авторитетів, догматизм, відсутність власної думки – все це сьогодні має місце серед адептів вальдорфської педагогіки. А коли людина з вулиці заглядає в кімнату колегії, де вчителі самозабутньо співають в стані, схожому на релігійний екстаз, то що вона має подумати про них і про школу в цілому? Коментарі зайві. Особливо, якщо ми згадаємо опис самим Рудольфом Штайнером того, як темні ордени використовують музичні імпульси для сугестії в своїх цілях. Так у 1610 році на території сучасного Парагваю ними було створено навіть окрему державу.

Як же взагалі сталося так, що подібні явища стали нормою, а критична думка в рамках вальдорфскої педагогіки категорично заперечується?

== Історичний ракурс. ==

Вальдорфський рух в Україні виник з двох джерел: антропософського руху і щирого прагнення вчителів до інновацій. Саме у вальдорфській педагогіці вони вбачали свою місію. І до певного моменту ніякого чужорідного втручання не було. Спочатку навчання педагогів для перших вальдорфських шкіл (в Одесі) відбувалося на семінарах у найпершій вальдорфській школі, що була створена на пострадянському просторі Анатолієм Пінським у Москві. Також українськими ініціаторами було встановлено незалежні зв’язки з педагогами фінських шкіл, які проводили в Одесі семінари. Поступово вальдорфські ініціативи з’являються в багатьох містах України.

І ось, нарешті, вальдорфська педагогіка здобуває підтримку на державному рівні. З 2001 по 2014 роки тривав узагальнювальний науково-методичний експеримент всеукраїнського рівня «Розвиток вальдорфської педагогіки в Україні». Його підсумком стала рекомендація Міністерства освіти і науки щодо впровадження педагогічної системи «Вальдорфська школа» у загальноосвітні навчальні заклади України (Наказ МОН № 1044 від 15.09.2014).

У цьому ж, 2014 році, в структуру Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова створено навчально-дослідницький центр «Вальдорфська педагогіка» (далі – Центр). Місією Центру є відродження справжнього імпульсу і антропософії, і вальдорфської педагогіки та їх перехід на інший рівень, а саме – рівень університетської освіти. Завдання Університету бачиться в тому, щоби повернути істинне наповнення цій педагогічній системі і дати їй нове життя в умовах українського простору. Бажання Р. Штайнера перевести те, що може бути здобутим в антропософії, в методику і дидактику, завдяки цьому імпульсу, стає реальністю.

Разом з тим, відбувалися і негативні процеси – новонароджені ініціативи заборонялися, якщо вони не вписувалися в догматичні правила і норми. Чи могли уявити перші ентузіасти вальдорфської педагогіки, що з’являться самопроголошені господарі, які будуть вирішувати: відкривати чи не відкривати вальдорфські школи і садочки? Взяти все під контроль, підпорядкувати вже існуючі ініціативи – це прагнення національних асоціацій, штучних утворень, що мають уособлювати собою представництво нібито світової вальдорфської педагогіки.

Україна ілюструє цю ситуацію на собі. Спочатку все було немовби пристойно, оскільки в правління Асоціації вальдорфських ініціатив в Україні (далі - АВІУ) увійшли представники всіх існуючих на той час ініціатив. Тоді їх було дев’ять. Мета створення АВІУ – розвиток вальдорфської педагогіки. Хоча ідея створення асоціації належала не українським вчителям, а була привнесена ззовні. Очолила АВІУ ініціативна людина, найбільш гідна цього місця – Н.С. Мальцева, яка була однією із творців першої вальдорфської школи в Україні (Одеса). Згодом стало зрозуміло, що інспіраторам такого штучного утворення на цьому місці потрібні люди, через яких можна маніпулювати вальдорфським рухом і здійснювати тотальний контроль над його учасниками. Таким чином, плацдарм для дій в освітньому просторі України був створений. Прийшли інші, які не визнавали і не визнають значення антропософії для вальдорфської педагогіки. Ті, хто прагне оберігати лише те, що «якось» існує. З цього часу почалося «вимивання» істинної вальдорфської педагогіки з освітнього простору України. Змінилася і ситуація з правлінням АВІУ – сьогодні є директор (!) асоціації (він же і співголова). Відсутність колегіального управління суперечить не лише моральним принципам вальдорфської педагогіки, але й принципам сучасної демократії.

У зв’язку з цим, зауважу, що відчуття несвободи різко контрастує і з духом вальдорфського руху, і з духом сучасної України. Вільна і самостійна людина не сприймає ситуацію, коли представники АВІУ заперечують і забороняють прояв її ініціативи: «Ви не маєте права! Ми забороняємо! Ми не дозволимо користуватися програмами!». Під прикриттям захисту імені «Вальдорф», відбувається дискредитація та нівелювання духу і сутності вальдорфської педагогіки. І дійсно, від кого потрібно так завзято захищати це дороге нам ім'я? Той, хто має ініціативу створювати вальдорфську школу, ніколи не буде сторонньою людиною. Таке прагнення не є випадковістю, це завжди (!) імпульс Духовного світу. Справжні хранителі вальдорфської традиції неодмінно б підтримали будь-яку ініціативу хоча б морально, а тут весь час чуємо замість «Просимо дуже!» в поліцейсько-чиновницькому дусі: «Не маєте права!».

Згадаємо як створювалась перша вальдорфська школа у 1919 році у німецькому місті Штутгарті. Невже Р. Штайнер вчив вчителів за готовими шаблонними методиками та скопійованими зразками? По-перше, така «вальдорфська педагогіка» не виконає своє основне завдання – дати імпульс свободи. По-друге, готових зразків не було і акцент робився на пробудження інтуїції педагогів, а також їх зв’язок з Духовним світом. Перші вальдорфські педагоги отримали ґрунтовну освіту щодо розуміння еволюції світу і людини, а також ритмів розвитку людської душі протягом її життя на Землі. Саме з цього викристалізувалися цілі істинної педагогіки. Від їх досягнення залежить бути чи не бути взагалі подальшому культурному розвитку людства. Зрозуміло, чому вальдорфська педагогіка зазнає такого тиску. Якщо вона буде ліквідована, у людства не буде майбутнього.

До певного часу ця ліквідація проходила через зовнішні заборони. Початок був означений закриттям Вальдорфської школи та інших антропософських ініціатив фашистським режимом одразу після приходу Гітлера до влади. Але в XXI столітті, коли відбувається пробудження самосвідомості в силу самої еволюції людства, прямі заборони можуть призвести до зворотнього ефекту. Звісно, гнобителі вальдорфської педагогіки чудово розуміють, що цими явними заборонами в нашій країні, де з правіків цінують волю і свободу, нічого не досягнути. І тоді відбувається підрив зсередини. Ось в цьому істинна суть конфлікту між Асоціацією вальдорфських ініціатив в Україні («Ми хочемо лише методики. Ми не хочемо витрачати свій час на читання текстів Р. Штайнера. Нам не потрібна антропософія»…) та Навчально-дослідницьким центром «Вальдорфська педагогіка» в структурі Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова.

== Висновки. ==

Отже, головні риси генетично модифікованої версії Вальдорф такі:

• відмова від своїх духовних коренів – антропософії, догматизація спадщини Р. Штайнера – засновника вальдорфської педагогіки;

• узурпація імені «Вальдорф» певними структурами;

• вдоволення поверхневим копіюванням методик, що позбавляє творчого підходу і вироблення власних методик;

• нівелювання значення самоврядування і самоорганізації педагогічної колегії як центрального місця становлення самосвідомості вальдорфського вчителя, без чого його уроки будуть неповноцінними;

• атмосфера несвободи, страху, погроз репресій за вільнодумство;

• холопство перед заздалегідь визначеними авторитетами;

• сектантство, незрозуміла хвороблива корпоративність.

== Перспективи. == 

А тепер звернемося до перспектив розвитку вальдорфської педагогіки в Національному педагогічному університеті ім. М. П. Драгоманова. Мета університетської педагогічної освіти – формування вчителя – фахівця-дослідника, здатного взяти на себе роль провідника і стати самостійною духовною індивідуальністю, бути вільним у мисленні, вміти управляти ситуаціями в своєму житті і діяльності, творити власні соціальні проекти. Свою місію ми, викладачі, бачимо в тому, щоб сьогоднішній студент – майбутній вчитель – отримав педагогічну міць, став необхідним авторитетом для дітей, здобув вміння, навички, знання для щоденної творчості. Це стає можливим за умови саморозвитку, глибокого пізнання буття, знання духовної науки – антропософії, яка є основою вальдорфської педагогіки, її філософською основою. Якостями людини, яка творить і пізнає, є вміння дивуватися, почуття благоговіння перед світом, розуміння будь-якого явища лише в контексті світового цілого, смиренність.

Виходячи з мети, завданнями університетської освіти є розвиток критичного мислення, визначення власної життєвої траєкторії, опанування навичками організаторської, управлінської діяльності (вміння планувати і проводити уроки, зустрічі, реалізовувати проекти) та колегіальної роботи.

Університетська освіта і критичне мислення – споріднені сутності. Головним завданням нашої доби є досягнення людиною чистого мислення – очищеного від порожніх фраз, неперетравлених понять, егоїстичних намірів. Починаючи мислити самостійно, людина захищає себе від зовнішнього і внутрішнього примусу, стає міцнішою і впевненішою у собі. І цю міць вчитель має передати дітям – своїм учням старшої школи, які потребують її саме в третьому семилітті (!). Вищим щаблем індивідуального життя є понятійне мислення, що розгортається незалежно від будь-якого певного змісту сприймань. Мисленню необхідно вчитися, адже лише чисте мислення веде до свободи. Вчитися мислити самостійно – означає увійти в контакт з власною думкою, пережити її безпосередньо в собі, відчути її так, як відчуваєш найтонші зміни власних душевних станів. Сучасні діти (в переважній більшості діти-індиго) категорично відторгнуть вчителя, який не переживає власне живе мислення і не є яскравою індивідуальністю. Вже давно старша школа є невирішеною проблемою вальдорфської педагогіки, а тепер вчителі вже не можуть впоратися і з дітьми середньої та початкової школи, а іноді, й дитячих садків. Університетська підготовка допоможе вирішенню цього надзвичайно складного питання. Дякуючи саме такому, вищеозначеному рівню підготовки вчителя, старша школа знову стане можливою. А середня, початкова та дошкільна освіта будуть відповідати вимогам третього тисячоліття.

Розуміючи важливість антропософії для освіти вальдорфського вчителя, програмою передбачено вивчення основ вальдорфської педагогіки, людинознавства, педагогічної антропології, методології та методософії, фінансового менеджменту. Є потреба у навчанні навичкам оргпроектування, організації та проведенню дискусій, уроків, колегіального самоуправління за методом планетарної самоорганізації, проведення соціальних ігор. Необхідним доповненням до цього комплексу є вивчення законодавства України про права вчителів, та можливостей їх творчого об’єднання. Важливою складовою університетської освіти є мистецтва та ремесла – музика, живопис, ліплення, Ботмерівська гімнастика, евритмія, рукоділля, робота з деревом та інші. Всі заплановані курси мають на меті цілісну і ґрунтовну освіту для тих, хто має місію бути вчителем і вихователем в сучасній школі і садочку.

Додатково до цього змісту, з 07.09.2015 року тричі на тиждень проходять скайп-заняття з вивчення та осмислення головних праць Р. Штайнера для всіх, хто глибоко цікавиться питаннями вальдорфської освіти і виховання. Вже опрацьовано курс лекцій Рудольфа Штайнера «Загальне вчення про людину як основа педагогіки» для вчителів першої вальдорфської школи в м. Штутгарті у 1919 році. Продовжується осмислення однієї з головних праць Р. Штайнера – фундаментальної «Філософії свободи». Планується подальше прочитання і осмислення антропософських, методологічних і методософських текстів.

Працює міжнародний Колегіум з розробки стратегії створення та розвитку державної освіти вальдорфських вчителів, вихователів та викладачів в Україні, поступово підбирається команда фахівців, складаються програми і плани, шукаються шляхи популяризації вальдорфської педагогіки в українському суспільстві.

== Конструктив. ==

Ситуація не виглядає безнадійною, оскільки, як орієнтує нас Антропософія, будь-яке зло є добром, що перебуває не на своєму місці. Ми звертаємося до всіх, хто, діючи свідомо чи несвідомо, своєю руйнівною діяльністю вже зіграли позитивну роль в нашому духовному пробудженні. А тепер ми закликаємо перейти до співтворчості. Ми запрошуємо всіх небайдужих до долі вальдорфської педагогіки до відкритої і чесної наукової дискусії. Вона допоможе усвідомити всі помилки, проблеми сьогодення і побачити перспективи творчого процесу побудови нової системи освіти у відповідності до вимог третього тисячоліття.

Наприкінці хотілося б звернутися до наших студентів – сьогоднішніх і майбутніх: кожен, хто прийшов і прийде навчатися в Університет, йде за власним покликанням і розвитком. Адже завдання кожної Душі – шлях пізнання. Освіта – це шлях професіоналів, вища освіта – це дослідницький підхід і організаційна діяльність. Дух Університету – це глибина, орієнтація на творчість і креатив. Й зараз шанс і право вибору є у кожного з нас...

<hr>

Вікторія Халамендик

доктор філософських наук,

професор кафедри методології науки та міжнародної освіти,

керівник навчально-дослідницького центру «Вальдорфська педагогіка» Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова,

мама учня вальдорфської школи.